Рецензія на книгу «З ким би побігати» Давид Гроссман

Почала цю книжку читати через ігри "дайте дві". Ні за що інакше не стала б. А тепер так рада, що пограла в неї!
Починала читати з думками, що мені зараз не сподобається, швидше б дочитати, там ще здалося, що містика прослизає. Але поступово зрозуміла, що мені так цікаво читати... Цікаві характери виписані, цікаві стосунки, стало проявлятися, що й не містика явно, а просто ще не знаєш для чого все це. І так шкода було, що книга скінчилася.
Дуже мені сподобалася вона. Так, кінець аж надто хороший і більше схожий на казку, ніж на життя, але ж і хороші кінці потрібні. А в самій книзі показана маса переплетених життєвих історій, трагедій, є над чим подумати, поміркувати, прикинути на себе.