Рецензія на книгу «Червоний сміх» Леонід Андрєєв
Хороша розповідь про божевілля - пряме і безжалісне. Ми стикаємося з божевіллям на самому початку, спостерігаємо його в середині і ним і закінчуємо.
Не знаю, що змусило мене поставити цьому твору нейтральну оцінку. Думається мені, всьому виною мала форма і крайня зосередженість на Червоному Сміхові і самому божевіллі. Але в оповіданні, при такому малому обсязі, інакше й не можна, а якщо б це було розтягнуто в роман, вийшло би не так прямо і, мабуть, було б багато води - порожніх рядків і подій, які тут зовсім не потрібні. Так що золотої середини немає. Божевілля - штука така, гнучкості не піддається.
Але розповідь дійсно хороша. Яскраво виражена людська свідомість у сірому, каламутному і брудному тумані одвічної теми - жорстокості і непотрібності війни, яка нещадно місить людський розум: не тільки свідомість солдата, а й тих, хто волею-неволею задумався - а на що вона, війна? Чому так відбувається? Чому люди вмирають?
Не знаю, що змусило мене поставити цьому твору нейтральну оцінку. Думається мені, всьому виною мала форма і крайня зосередженість на Червоному Сміхові і самому божевіллі. Але в оповіданні, при такому малому обсязі, інакше й не можна, а якщо б це було розтягнуто в роман, вийшло би не так прямо і, мабуть, було б багато води - порожніх рядків і подій, які тут зовсім не потрібні. Так що золотої середини немає. Божевілля - штука така, гнучкості не піддається.
Але розповідь дійсно хороша. Яскраво виражена людська свідомість у сірому, каламутному і брудному тумані одвічної теми - жорстокості і непотрібності війни, яка нещадно місить людський розум: не тільки свідомість солдата, а й тих, хто волею-неволею задумався - а на що вона, війна? Чому так відбувається? Чому люди вмирають?