Рецензія на книгу «Дорога шамана» (Робін Хобб)
Так вийшло, що своє знайомство з творчістю Робін Хобб я почала не з "Саги про бачачих", а саме з цієї серії книг. Мені немає з чим порівнювати - залишається тільки читати і пізнавати світ очима юного Невара.
Дія розгортається неквапливо, величаво, плавно. Нам просто малюють картину світу: без зайвої суєти описують нрави і звичаї народів, обмальовують основний конфлікт між ворогуючими сторонами. Втім, цей конфлікт так і залишається чимось на зразок начерків на карті військових дій. Залишається тільки подумки поставити галочку і вписати цю деталь в загальну картину.
У невеликих сценах стикаються не цілі культури, але окремі люди. У Хобб один залізний нашийник на шиї дівчинки може деколи сказати більше, ніж сторінки, присвячені кривавим баталіям. Хоча завжди залишаться обділені кров'ю і видовищами читачі, що ж поробиш ... Ця історія слідує нога в ногу зі своїм героєм - хлопчиком, народженим, щоб стати солдатом, - а його шлях не припиняли полчища князів темряви і іншої нечисті.
Окремо хочеться відзначити магію. Хоча б тому що її присутність практично не відчувається. Є просто закони. Якщо підкинути камінь - він впаде на землю, якщо доторкнутися до розжареної сковорідки - припичеш палець ... і ще одне з тієї ж опери - залізо руйнує магію. Ось і все. Лише кілька звичайних життєвих істин, в яких органічно поєднуються реальність і вигадка. З такого поєднання складно виокремити "магічну" складову, вона вплетена в нитку оповідання точно так як розповіді про будні Невара, про свята і традиції його народу.
Вийшла велика книга вступ. Цікавий самодостатній, але все ж вступ. Хобб може собі це дозволити, але без втрат з такої ситуації не вийти, і, щоб залікувати рани, будемо чекати продовження.
Дія розгортається неквапливо, величаво, плавно. Нам просто малюють картину світу: без зайвої суєти описують нрави і звичаї народів, обмальовують основний конфлікт між ворогуючими сторонами. Втім, цей конфлікт так і залишається чимось на зразок начерків на карті військових дій. Залишається тільки подумки поставити галочку і вписати цю деталь в загальну картину.
У невеликих сценах стикаються не цілі культури, але окремі люди. У Хобб один залізний нашийник на шиї дівчинки може деколи сказати більше, ніж сторінки, присвячені кривавим баталіям. Хоча завжди залишаться обділені кров'ю і видовищами читачі, що ж поробиш ... Ця історія слідує нога в ногу зі своїм героєм - хлопчиком, народженим, щоб стати солдатом, - а його шлях не припиняли полчища князів темряви і іншої нечисті.
Окремо хочеться відзначити магію. Хоча б тому що її присутність практично не відчувається. Є просто закони. Якщо підкинути камінь - він впаде на землю, якщо доторкнутися до розжареної сковорідки - припичеш палець ... і ще одне з тієї ж опери - залізо руйнує магію. Ось і все. Лише кілька звичайних життєвих істин, в яких органічно поєднуються реальність і вигадка. З такого поєднання складно виокремити "магічну" складову, вона вплетена в нитку оповідання точно так як розповіді про будні Невара, про свята і традиції його народу.
Вийшла велика книга вступ. Цікавий самодостатній, але все ж вступ. Хобб може собі це дозволити, але без втрат з такої ситуації не вийти, і, щоб залікувати рани, будемо чекати продовження.
