Рецензія на книгу «Підрядник. Життя Ліліанни Лунгіної, розказаної нею у фільмі Олега Дорман»

Дивовижна книга. Чи не книга навіть, підрядник - те, що було наговорено на камеру самою Ліліан Лунгіною.
Їй довелося пережити війну. Їй довелося пережити радянський час, коли все і вся були просякнуті страхом - липким, мерзенним жахом, що арештують за чим-небудь дурним доносом і тоді доведеться згинути в таборах. Це був важкий час, коли зацьковували всякого, хто був неугодний, хто хоч якось вибивався із загального ряду, кидався в очі своїм інакомисленням.
Але незважаючи ні на що Ліліані вдалося залишитися світлою, оптимістичною людиною. Це помітно в кожному рядку. Вона зустріла безліч прекрасних людей, з багатьма з яких дружила багато років. У неї був прекрасний чоловік: адже це таке щастя - зустріти людину, з якою можна прожити півстоліття пліч-о-пліч!