Начитавшись хвалебних відгуків в Інтернеті, я побігла купувати цю книгу. Звернути увагу на те, що відгуки-то були в основному від жінок, я не спромоглася. Та й навіщо, якщо така хвиля захоплень, значить, потрібно купувати!

Філософські замальовки на сучасний манер. Маса мас приголомшливих думок, які занесені в мою Червону книгу цінних (на мій погляд) висловлювань. А цінні вони, по більшій мірі, тому, що збігаються з моїми, а це і є, у свою чергу, цікавим, так як я - російська дівчина, а автор - австралійський дорослий (або не дуже) чоловік. Загалом, все роздуми приблизно такі - сікось-накось і навпаки, ніби і зрозуміло, а так - про що, власне, мова?

Просто дуже хороша дитяча книга в прекрасному перекладі. І чудово видана, до того ж. У руках тримати одне задоволення, читати і того приємніше. Дія розгортається в 1967 році, в маленькому містечку недалеко від Нью-Йорка (до речі, я думала, що книга і написана тоді ж, але виявилося, що вона зовсім недавня, 2007 року!

Ну не знаю. Тема, звичайно, популярна і не проста, але дуже вже прямолінійно тут подана, та ще й з таким чітким проходом по больових точках - на них не тиснули, на них стадом бізонів топталися.

Оригінальна фантастика з цікавими роздумами і висновками про сучасне життя. Закритий світ людей дуже маленького зросту і єдина звичайна людина, що вижила після всесвітньої катастрофи.

Чесне слово, я до сих пір не знаю, навіщо я читаю Драйзера. Задоволення це сумнівне, ну хіба що АТ в перекладі Нори Галь бальзам для моїх нервів. Щось винести?

Перша книга Діккенса, яку я прочитав. Читати почав з 2-го тому і тільки читаючи рецензії зрозумів, що прочитав не з початку.
Перша глава починається з весілля містера та місіс Домбі. Потім дізнаємося, які складні відносини складаються в сім'ї. Містер Домбі за характером гордий і величний. З цим характером у мене асоціація виникла з головним героєм з "Замку Броуді".

Найперша книга Ремарка. Дивно несхожа на ті речі, що я вже прочитала. Але і негативу, який вона викликала у багатьох читачів тут, я не відчуваю. Навпаки.

Я дуже люблю як пише Ірина Молчанова, але тут я залишилася в глибокому подиві. Пам'ятайте всі ці американські фільми жахів, де героїні і герої, після того як маніяк прикінчив трієчку людина, дружно пруться в який нибудь темний ліс або того гірше на кладовище? Так от, в цій книзі такі ж "розумниці".

Пам'ятається, я нарікала на брак пригод у попередній книзі. О, тут я була винагороджена сповна!
Майках Кларк стає капітаном Уілтширського полку. Він не раз опиняється на волосок від загибелі. Від однієї сутички до іншої, від небезпеки до нової - з вогню та в полум'я.